Розташування рефлектора має визначатися положенням основного світла на місці події. Поширеною технікою є розміщення основного світла та відбивача по різні боки від осі зйомки (лінії, що з’єднує камеру та об’єкт). Проте є винятки. Наприклад, якщо ключове світло падає зліва-виконуючи роль бічного-підсвічування або ближнього-підсвічування-, але фон темний ліворуч і яскравий праворуч, рефлектор може бути розміщений ліворуч від осі.
Кут
Кут (висота), під яким розташований відбивач, є вирішальним фактором, який безпосередньо впливає на контури обличчя, глибину та загальне візуальне враження від об’єкта. Загальновідомо, що високе освітлення створює більш щільні тіні на обличчі, завдяки чому об’єкт зйомки виглядає худим, тоді як слабке освітлення створює світліші тіні, завдяки чому об’єкт виглядає трохи повнішим. Однак це лише загальні рекомендації, оскільки структура обличчя кожної людини унікальна. Деякі круглі особи все ще мають чіткі кутасті риси, тоді як деякі худорляві мають повні контури. Наприклад, жінка з овальним обличчям буде добре виглядати незалежно від того, використовується високе або низьке освітлення.
У той же час простого вибору положення відбивача недостатньо; не менш важливим є вибір ракурсу камери або пози об’єкта зйомки. Оскільки це виходить за рамки цієї публікації, я не буду детально розкривати це далі.
Інтенсивність
Це стосується яскравості світла, відбитого на об’єкт зйомки. Дехто може запитати: «Рефлектор просто відбиває світло таким, яким він є; ви ж не можете регулювати його вихідну потужність, чи не так?» Відбите світло найяскравіше в центрі й поступово тьмяніє до країв, хоча перехід відносно плавний. Якщо у вас є відбивач, просто наведіть його на об’єкт у сонячний день, щоб чітко спостерігати цей ефект. Однак область, де яскравість звужується, набагато менша, ніж центральна область рівномірної яскравості. (З дуже маленькими відбивачами цей ефект може бути складніше відчути; оскільки центральна яскрава зона вже мала, а перехідна зона також вузька, область переходу на маленькому відбивачі стає мізерною.)
Зона яскравості, що звужується, є частиною рефлектора, яка використовується найчастіше. Використовуючи цю зону, ви можете досягти точного рівня освітлення, якого бажаєте. Усі ми бачили багато фотографій, на яких використання відбивача пішло не так-багато людей тут опублікували такі приклади. Найпоширенішою помилкою є просто відбивання всього відбитого світла прямо на обличчя моделі без нюансів. Результатом часто є або перетримане обличчя, або недотриманий фон (хоча цього може не статися, якщо фон і без того досить яскравий), не кажучи вже про те, що моделі важко тримати очі відкритими. Таке недбале використання відбивача є-нераціональним. Звичайно, правильно і ефективно використовувати рефлектор насправді досить складно. Використання відбивача для заповнюючого світла – це, по суті, додавання ще одного джерела світла до об’єкта-принцип той самий, що й використання спалаху чи студійного освітлення. Однак, хоча потужність штучного світла можна точно контролювати, рефлекторами керувати набагато важче. Ви не можете просто наказати рефлектору зменшити потужність на одну зупинку, а також не можете легко наказати людині, яка його тримає, зробити це. Навіть якщо ви використовуєте люксметр, щоб встановити певний коефіцієнт освітлення-скажімо, 1:2, найменший рух руки власника може змінити цей коефіцієнт до 1:3 або 1:1,5.
Тільки справжні майстри рефлектора-такі як ветерани освітлювальних техніків на кіностудіях-можуть досягти такого рівня точності. Лише глянувши на обраний вами фон, позу моделі та вашу фокусну відстань, вони приблизно знають, де розташувати відбивач; коли вони піднімають його, результат майже-на місці. Можливо, вам знадобляться лише незначні налаштування-«відсуньте його трохи більше» або «розмістіть його трохи ближче». Навіть якщо вони опустять рефлектор, поки ви направляєте модель, а потім знову піднімуть його для фактичного знімка, ефект освітлення залишиться, по суті, таким, який ви налаштували раніше. Це ознака справжнього професіонала.
Однак для середньостатистичного фотографа рідко буває під рукою такий експерт, який керуватиме рефлектором. Отже, контроль відбитого світла стає найбільшою проблемою при використанні рефлектора для заповнюючого світла. Зрештою, все зводиться до використання рефлектора для керування коефіцієнтом освітлення-. Це складна тема, яку неможливо повністю пояснити лише кількома реченнями. Його оволодіння спирається на особистий досвід, інтуїцію, уміння оцінити особливості моделі. Покращення власного досвіду та суджень у цій сфері вимагає постійної практики-використання реального фільму та покладання на особисту інтуїцію-або керівництво наставника чи вчителя.
Площа поверхні
Цей аспект включає два фактори: площа світла, відбитого на об’єкт зйомки, і розмір світлового проміння, що утворюється в очах. Освітлена область об’єкта фактично пов’язана з напрямком «нахилу», згаданим у розділі «Інтенсивність». Як правило, для половинного портрета, якщо немає елементів переднього чи заднього плану, нахил рефлектора вбік є хорошим варіантом; це запобігає тому, що освітлена область стає занадто великою, через що інші частини кадру можуть стати занадто яскравими та відволікати увагу від обличчя. Однак, якщо присутні елементи переднього або заднього плану, краще нахилити рефлектор вгору. Поширеною помилкою, якої слід уникати, є відносно великий просвіт в зіниці, коли фон темний і на обличчі немає чітких відблисків; таке світло виглядає неприродним і нелогічним, не відповідаючи реалістичному візуальному сприйняттю. У середовищах із відносно рівномірним навколишнім освітленням прожектори зазвичай невеликі. Оскільки фронтальне заповнююче світло зазвичай забезпечується спалахом-, який діє як точкове джерело світла-, він рідко створює велике світло.
Кількість
Якщо дозволяють обставини, краще використовувати два або більше відбивачів. Один забезпечує заповнює світло зі стандартної висоти, тоді як інший розташований під нижчим кутом-і, можливо, ближче до об’єкта-, щоб пом’якшити тіні на обличчі та додати другий промінь в очі, створюючи більш природний вигляд у певних налаштуваннях. Якщо дозволяють ресурси, можна використати третій відбивач, щоб створити обрамлене світло (або контурне світло) на об’єкті, додавши відчуття три{4}}вимірності зображенню. Якби ми ранжували ці-фактори використання відбивача від найважчого до найлегшого для освоєння, порядок був би таким: Інтенсивність → Кут → Площа поверхні → Висота → Кількість.
